Коротко: для шарніра потрібен зазор 0,3–0,4 мм між віссю і втулкою, вісь у формі конуса або з фаскою знизу, щоб її не прилипало, і друк без підтримок усередині з'єднання. Після друку шарнір «розламують» легким рухом.
Головні правила
- **зазор** 0,3–0,4 мм для сопла 0,4; менший склеїться, більший — люфтитиме;
- **конусні вісі**: друкуються без підтримки, бо нависання не перевищує 45°;
- **перший шар** без «слоновьої ноги», інакше нижні частини зростуться;
- **без підтримок** усередині шарніра.
Загальні принципи — у статті допуски і зазори і моделювання без підтримок.
Покроково у Fusion
- Змоделюйте дві частини й вісь.
- Зробіть отвір у втулці на 0,35 мм більший за вісь.
- Додайте фаски 45° знизу.
- Перевірте перетини (Interference).
- Експортуйте як одне тіло або кілька тіл в одному файлі — див. експорт STL.
Налаштування друку
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Шар | 0,16–0,2 мм |
| Компенсація ноги слона | 0,1–0,2 мм |
| Швидкість першого шару | повільна |
Тест
Надрукуйте калібрувальний тест зазорів 0,2/0,3/0,4 мм на своєму принтері — і використовуйте найменший робочий.
Часті запитання
Чому шарнір не рухається після друку?
Зазор замалий або перший шар розплющився. Збільште зазор і ввімкніть компенсацію.
Який зазор для print-in-place?
Зазвичай 0,3–0,4 мм для сопла 0,4 мм.
З якого пластику друкувати рухомі моделі?
PLA і PETG працюють добре; PETG менш крихкий у шарнірах.
Навчіться моделювати власні деталі
Курс «3D Моделер»: Fusion, Blender, ZBrush і ШІ, від першого ескізу до моделей під замовлення.
Програма курсуБільше на цю тему: Допуски і зазори в 3D-друці: як моделювати деталі, що збираються.